Підвиноградівський ДНЗ

 





Готовність дітей старшого дошкільного віку

 

Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи

 

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров'я в період адаптації до школи є добре ставлення батьків до дітей, розуміння їхнього внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін "прикласти" до своєї дитини. Але не дивлячись на це, можна дати деякі рекомендації з полегшення процесу адаптації дітей до школи:

-       повірте в унікальність та неповторність власної дитини, в те що Ваша дитина – єдина у своєму роді, несхожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.

-       Дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.

-       Не соромтесь демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.

-       Не бійтесь "залюбити" свою дитину, беріть її  на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.

-       В якості виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.

-       Намагайтесь, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато – лише самі основні на Ваш погляд) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь встановлених заборон і дозволів.

- Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтесь впливати на дитину проханнями – це самий ефективний спосіб давати їй інструкції. У випадку непокори, батькам необхідно переконатись, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що достатньо ефективно, якщо дитина звикла реагувати на ввічливі прохання батьків. І лише тоді, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання. Немає потреби нагадувати, що покарання повинно відповідати вчинку, дитина має розуміти за що її покарали. Батьки самі вибирають міру покарання, але важливо зазначити, що фізичне покарання – тяжка за своїми наслідками каральна міра.

 

Підготовка дитини до навчання:
співпраця батьків і педагогів

Вступ. Вступ дитини до школи завжди є переломним моментом у її житті, незалежно від того, в якому віці вона приходить у перший клас: у шість чи в сім років. Про що насамперед мають пам’ятати батьки майбутнього першокласника? На що бажано звернути їхню увагу під час підготовки дитини до школи?

         Погляди батьків щодо підготовки дитини до школи є різноманіт­ними. Одні вважають, що готувати дитину до школи потрібно. Йдучи до школи, вона має вміти читати, писати та рахувати. Інші наголошу­ють, що поспішати не варто — дитина сама все надолужить. Як від­шукати «золоту середину»: підготувати дитину до школи і водночас не відбити в неї бажання вчитися? Та й невже настільки важливо, щоб дитина, йдучи до школи, вже вміла читати та рахувати?  Сьогодні завдання психолога полягає у формуванні відповідного рівня психолого-педагогічної грамотності Вас батьків щодо психоло­гічних особливостей розвитку старшого дошкільника та молодшого школяра, а також навчитись уміти налагоджувати парт­нерську взаємодію з дитиною, тобто майбутнім першокласником.

Фізичний розвиток дитини як запорука її успішного навчання

Щоб успішно вчитися, дитині потрібні сили, вона має бути фі­зично готовою щодня нести портфель, сидіти протягом 30-35 хв. на уроці, правильно тримати ручку, писати впродовж три­валого часу тощо.

Іноді батьки недооцінюють роль сформованості навичок здорового способу життя, тобто фізичний аспект розвитку ди­тини. Фахівці стверджують, що саме фізичний розвиток є запорукою успішного навчання дитини в школі. Не можна забувати і про біологічну зріліст, тобто досягнутий рівень дозріван­ня організму дитини. Біологічно зрілій дитині легше впоратися з фізичними та розумовими навантаженнями, адап­туватися до нових умов, оскільки вона менш вразлива до стресу, збудників ди­тячих інфекційних хвороб. Бажано та­кож приділити увагу антропометрич­ним показникам дитини [вага, зріст, зміна молочних зубів на постійні тощо).

Психологічна готовність дитини

Важливою складовою готовності дитини до школи є її психологічна го­товність. Ви­окремлюють такі її компоненти:

  • соціальний;
  • емоційно-вольовий;
  • інтелектуальний;
  • мотиваційний.

Соціальний компонент. Дитина має розуміти, що в школу вона йде не лише гратися з друзями, а й одержувати нові знання та вміння. Проте навчатися вона буде не сама. У класі здебільшого навчаються близько двадцяти п’яти учнів, тож дитина має вміти спілкуватися та працювати в групі.

У дитини до початку навчання у школі бажано сформувати:

  • адекватну самооцінку;
  • потребу в спілкуванні з іншими;
  • уміння приймати інтереси групи дітей;
  • уміння налагоджувати взаємини з однолітками та дорос­лими.

Варто виховувати в дитини не лише лідерські якості та нави­чки, а й уміння за потреби поступатися. Дитина має бути терплячою до інших.

Емоційно-вольовий компонент. Психологічна готовність дитини до школи передбачає розвиток її емоційно-вольової сфери, показники якої свідчать про сформованість відповідного компонента психологічної готовності до навчан­ня в школі. Йдеться зокрема про такі показники, як:

  • упевненість у собі;
  • переважання позитивного настрою;
  • прагнення стримувати негативні емоції;
  • уміння керувати своєю поведінкою;
  • розвиток емоційної стійкості;
  • довільність пізнавальних процесів, зокрема сприймання, мислення, пам’яті, а також уваги;
  • довільність поведінки, тобто здатність робити не лише те, що ці­каво, а й те, що потрібно, доводити розпочату справу до кінця.

Бажано вчити дитину виражати свої думки, емоції та бажання, «читати» емоції та настрій інших, прагнути враховувати це під час взаємодії.

Інтелектуальний компонент. Про його сформованість  психоло­гічної готовності дитини до школи свідчить:

  • розвинуте сприймання;
  • стійка пізнавальна увага;
  • розвинуті мислення та мисленнєві операції — проявляєть­ся у здатності виокремлювати та розуміти важливі ознаки та зв’язки між предметами;
  • здатність відтворювати зразок;
  • оволодіння усним мовленням;
  • розвиток дрібної моторики, зорової координації;
  • розвиток здатності до навчання.

         Важливо не перевантажувати дитину інформацією, яку вона че­рез свої вікові особливості ще не може повністю сприйняти. Бажано подавати знання дозовано. Інформація має відповідати віковим ін­тересам дитини. Одне з основних завдань формування інтелектуа­льного компоненту психологічної готовності дитини до навчання в школі — навчити її слухати та переказувати почуте, відповідати на запитання відповідно до теми. Дорослий, навчаючи дитину, має бути для неї мудрим учителем, наставником, другом.

Мотиваційний компонент. Мотиваційний компонент психологічної готовності дитини до школи відображає її бажання чи небажання вчитися. Цей ком­понент є визначальним у структурі психологічної готовності дитини до навчання в школі, бо від нього залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової обов’язковістю, інтелекту­альним навантаженням, необхідністю долати труд­нощі тощо.

Виокремлюють такі мотиви навчання:

  • внутрішні (пізнавальні) — характеризуються потребою в інтелектуальній активності, піз­навальним інтересом;
  • зовнішні (соціальні) — виявляються в бажан­ні дитини займатися суспільно значущою діяльністю, в авторитетному ставленні до вчителя.

Мотиви навчання формують внутрішню пози­цію школяра, яка є одним з основних показників пси­хологічної готовності дитини до навчання.

Завдання батьків щодо формування психологічної готовності дитини до школи

Не кожна дитина може успішно навчатися в шко­лі. Шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. На­самперед Вам важливо усвідомити, що не потріб­но заздалегідь виконувати програму першого класу.

Під час підготовки дитини до школи бажано забез­печити умови для її загального розвитку, зокрема:

  • дбати про фізичне здоров’я дитини;
  • збагачувати життєвий досвід дитини;
  • закріплювати побутові навички та розширювати межі самообслуговування і самостійності дитини;
  • розвивати мовлення дитини;
  • навчати дитину спостерігати, думати, осмислюва­ти побачене та почуте;
  • учити дитину висловлювати свою думку та пова­жати думку інших;
  • поступово формувати зацікавленість до навчання і позитивне ставлення до школи.

Варто пам’ятати, що дитина не народжується школярем, готов­ність до школи — це комплекс здібностей, які піддаються корекції, тобто виправленню. Процес формування цих здібностей потребує дбайливого ставлення дорослих до дитини А виховувати дитину — це мистецтво, адже процес виховання — це безперервна робота сер­ця, розуму та волі батьків.

 

Тренувальний комплекс розвивальних вправ
Вправа «Виконай інструкцію»

(модифікація методики «Намисто» Олександра Венгера)

Мета: діагностувати і розвивати пам’ять, здатність утримувати в пам’яті правила [інструкцію) під час виконання завдань, здатність побачити і виправи­ти помилку, уміння концентруватися від першої до останньої умови завдання.

Обладнання:

  • аркуш паперу з п'ятьма горизонтальними лініями;
  • олівець чи ручка.

Інструкція:

Перед тобою намальовано п’ять поличок (дорі­жок). На третій поличці намалюй п'ять однакових за величиною квадратиків. Усі квадратики мають бути різного кольору. Крайній справа — синій, крайній зліва — червоний, середній квадратик — жовтий.

Правила проведення:

Інструкцію зачитують повністю, а не окреми­ми частинами. Правила повторення інструкції:

— під час первинного виконання вправи ін­струкцію озвучують раз, без повторення. За таких умов вправа має діагностичну функцію — показує наскільки дитина вміє приймати інструкцію, аналізу­вати її, поділяти на окремі завдання [наприклад, зна­йти третю поличку; пам'ятати вказану кількість ква­дратиків; пам’ятати умови їх розфарбування тощо) та утримувати їх в пам’яті до завершення роботи;

  • під час подальшого виконання інструкцію можна повторити 1-2 рази або проаналізувати її ра­зом із дитиною, виокремивши певні умови успішно­го виконання. Ретельність та деталізованість робо­ти на навчальному етапі залежить від особливостей первинного виконання дитиною завдання. Тобто, що більше було помилок, то детальнішою має бути подальша робота;
  • після виконання завдання інструкцію по­вторюють іще раз для формування в дитини вміння аналізувати себе, свою діяльність, визначати і ви­правляти помилки.

Правила аналізування:

Запропонований приклад містить шість таких

умов:

  • третя поличка;
  • п'ять квадратиків;

квадратики різних кольорів;

  • правий — синій;
  • лівий — червоний;
  • середній — жовтий.

Слід звертати увагу на те, скільки умов за раз може сприйняти дитина, коли в неї виникають труднощі — на початку інструкції (оскільки їй складно зосередитися), наприкінці (тому що втом­люється) або в середині. Якщо дитина не визначає власні помилки під час останнього зачитування ін­струкції, варто поетапно розібрати завдання.

Рекомендації для подальшої розвивальної роботи:

Можна придумати різні варіанти такого ціка­вого для дитини завдання, лише змінюючи умови малювання. Під час його виконання можна вдоско­налювати орієнтування на площині (право, ліво, посередині, згори, знизу, під, над тощо), сенсомоторну координацію (фігури, кольори) лічбу, дрібну моторику руки і такі психічні функції, як пам'ять, мислення і мисленнєві операції, увагу та довіль­ність.

Вправа «Графічний диктант»

(за Данилом Ельконіним)

Мета: діагностувати такі особливості розвитку до­шкільника:

  • орієнтування в просторі;
  • уміння уважно слухати і точно виконувати вказівки дорослого;
  • уміння відтворювати заданий напрямок лінії;
  • концентрування уваги;
  • уміння працювати за зразком, аналізувати його, виділяти структурні компоненти;
  • самостійні дії за вказівкою дорослого;
  • дрібну моторику.

Обладнання: аркуш у клітинку з намальованими на ньо­му одна під одною чотирма крапками; олівець чи ручка.

Спочатку практичний психолог дає дитині по­переднє пояснення: «Зараз ми з тобою будемо малю­вати різні візерунки. Треба постаратися, щоб вони вийшли гарними й акуратними. Для цього слід уваж­но слухати мене: я буду говорити, на скільки клітин і в який бік ти маєш проводити лінію. Проводити тре­ба лише ту лінію, яку я скажу. Наступну лінію почи­натимеш там, де закінчив попередню, не відриваючи олівця від паперу». Після цього фахівець разом із ди­тиною з’ясовує, де в неї права, а де — ліва рука, пока­зує на зразку, як проводити лінії вправо і вліво. Потім дитина починає малювати тренувальний візерунок.

Інструкція: Постав олівець на верхню точку. Увага! Малює­мо лінію: одна клітина вниз. Не відриваємо олівець від паперу. Тепер одна клітина вправо. Одна кліти­на вгору. Одна клітина вправо. Одна клітина вниз. Одна клітина вправо. Одна клітина вгору. Одна клі­тина вправо. Одна клітина вниз. Далі продовжуй ма­лювати візерунок самостійно.

Примітка:

  • інструкція до вправи «Графічний диктант» пода­на для пробного виконання. Інші візерунки для «графіч­них диктантів» дорослий може створити самостійно або скористатися розробками автора методики;
  • запропонувавши дитині в «графічному диктан­ті» зобразити одразу кілька рядків з різними візерунка­ми, можна відстежити графік працездатності дошкільни­ка і визначити момент, коли йому найважче утримувати увагу.

Правила проведення:

Під час виконання тренувального візерунка дорослому слід:

  • робити доволі тривалі паузи, співвідносячи свій темп із темпом роботи дитини;
  • допомагати дитині побачити її помилки та виправити їх.

Надалі такий контроль знімається. На само­стійне продовження візерунка дитині дають до двох хвилин.

Правила аналізування:

Результати графічного диктанту варто про­аналізувати за точністю відтворення дитиною на папері словесної інструкції та якістю самостійного розв’язання другої частини завдання. Результати виконання тренувального візерунка не оцінюють.

Рекомендації для подальшої розвивальної роботи:

Можна запропонувати дитині диктант-малю- нок — пташки, тварини, машини тощо — щоб вона мала змогу самостійно оцінити правильність ви­конання завдання. Інструкція аналогічна — дити­ні диктують напрям ліній та їх довжини по клітин­ках, — однак малюнок має бути закінченим: із якої точки почали диктант-малюнок, у тій його слід за­кінчити.

Вправа «Візерунок»

Мета:

  • діагностувати і розвивати увагу і довіль­ність пізнавальних процесів, уміння аналізувати зразок, встановлювати принцип побудови ряду на основі виокремлення його елементів, виділяти ра­порт і створювати візерунок;
  • формувати адекватну реакцію на завдання підвищеної складності (реагування на труднощі).

Обладнання: аркуш із візерунками; олівець чи ручка.

Інструкція:

Роздивися уважно візерунок, який розпочато на аркуші. Домалюй цей візерунок до кінця рядка.

Правила проведення:

На самостійне продовження візерунка дитині дають до двох хвилин

Правила аналізування:

Результати вправи «Візерунок» варто проана­лізувати за точністю відтворення дитиною зраз­ка — помилки в чергуванні елементів візерунка чи пропуски елементів. Особливу увагу слід звернути, якщо дитина не може продовжити візерунок, на­приклад, копіює задані елементи, розміщуючи свій візерунок під зразком або збоку.

Примітка; вправу «Візерунок» вважають старомодною і прагнуть замінити на більш «сучасну» — копіювання іншомовного (зазвичай англійського) тексту або ма­люнка, наприклад, як у методиці «Будиночок», розро­бленій російським психологом Ніною Гуткіною. Резуль­тати такого копіювання аналізують за його точністю. Під час копіювання тексту аналізують відповідність літер, їх розмір, розміщення на аркуші фрази в цілому та окремих слів, відстань між буквами і словами тощо. Під час копіювання малюнка аналізують його розмір та наявність деталей, адекватність перенесення дрібних деталей тощо.

Вправа «Назви зайве»

Мета: діагностувати і розвивати словеснологічне мислення, вербальну класифікацію та інші мисленнєві функції; рівень сформованості понять, утри­мання інформації в пам'яті, довільність пізнаваль­них процесів.

Інструкція:

Я назву тобі п'ять слів. Чотири з них схожі між собою за певною ознакою, а одне — зайве. Поміркуй і назви з п'яти слів те, яке вважаєш зайвим. Поясни, чому ти так вважаєш.

Орієнтовні групи слів

  • тюльпан, лілія, слива, ромашка, фіалка;
  • річка, озеро, море, міст, ставок;
  • лялька, скакалка, цегла, м'яч, дзига;
  • стіл, килим, крісло, ліжко, табурет;
  • ковзани, стадіон, м’яч, ключка, ласти;
  • курка, півень, орел, гусак, індик;
  • підручник, зошит, окуляри, олівець, портфель;
  • коло, трикутник, чотирикутник, указка, квадрат:
  • Сашко, Миколка, Вітя, Петренко, Стасик;

веселий, швидкий, сумний, смачний, обе­режний.

Правила аналізування:

Результати вправи «Назви зайве» аналізують за правильністю вибору назви зайвого предмета та за логічністю обгрунтування цього вибору.

Рекомендації для подальшої розвивальної роботи:

Дорослі можуть самостійно придумати інші ва­ріанти груп слів або ж запропонувати дитині бути ведучою цієї гри. Якщо дитина робить багато поми­лок під час вибору і неадекватно його обгрунтовує, можна запропонувати їй кілька інших варіантів по­дібних ігор, як-от:

  • «Візуальна класифікація». Дитина має так само визначити «зайвий» предмет, але тепер вона має візуальну основу. Це значно полегшує виконан­ня завдання;
  • «Узагальнення». Дитині пропонують або дати узагальнювальну назву певному переліку слів, тобто назвати родове поняття, або продовжити пе­релік (наприклад, диван і ліжко — це меблі; слон і пес — ... тощо);

«Аналогії». Дитині називають два суміс­них предмети і просять за аналогією дібрати пару до третього (наприклад, півень — зерно, кінь — ...; жовтень — осінь, лютий — ... тощо).

Вправа «Послідовність подій»

(модифікація методики Олександра Бернштейна)

Мета: діагностувати і розвивати зв’язне мовлення, логічне мислення та здатність до узагальнення,

Обладнання: набір картинок (від чотирьох до шес­ти), на яких можна простежити розгортання сюжету.

Інструкція:

У мене є картинки. Якщо їх розкласти у пра­вильному порядку, то з них може вийти розповідь. Подивися уважно на ці картинки, подумай і розкла­ди їх так, щоб із них можна було скласти розповідь. Перша картинка має позначати початок оповідання, а остання — його закінчення.

Правила проведення:

Практичний психолог викладає перед ди­тиною картинки в довільній послідовності, необов’язково в ряд, та пропонує їх уважно розди­витися, щоб скласти розповідь, установивши послі­довність подій.

Після того, як дитина закінчила розкладати картинки (сповістила про це або відхилилася від столу), практичний психолог запитує, чи закінчила вона, а далі обов’язково уточнює, з якої картинки починається сюжет: «Покажи, де початок твоєї роз­повіді». Це важливо, оскільки дошкільники можуть розкласти картинки справа наліво, зверху вниз або знизу вгору. Водночас фахівець фіксує послі­довність, у якій були розкладені картинки (напри­клад, 5, 4, 1, 2, 3). Лише після того, як дитина вка­зала на початок розгортання сюжету, практичний психолог має попросити її розповісти по порядку про те, що відбувалося на картинках. Якщо дитина розклала їх неправильно, він ставить їй запитання, мета яких — допомогти виявити протиріччя в мір­куваннях дошкільника, допущені помилки.

Дорослі мають прискіпливо ставитися до добо­ру сюжетних картинок, уникаючи двозначних трак­тувань сюжету.

Варто також зважати на те, що логіка до­шкільника може відрізнятися від логіки дорослого, але це не означає, що вона є хибною, викривленою чи спотвореною. Логіка дитячого розмірковуван­ня вкладається в межі досвіду дитини. Тож логічну, адекватну розповідь дитини за встановленою нею послідовністю картинок, — що не суперечить за­гальній логіці та зображеному на картинках, — слід вважати можливою.

Правила аналізування:

  • розвитку зв’язного мовлення дитини —
  • багатство словникового запасу та яскра­вість мовлення;
  • розгорнута розповідь;
  • використання різних частин мови (імен­ник, дієслово, прикметник, прислівник);
  • наявність діалогів між персонажами, зо­браженими на картинках;
  • вираження бажань, почуттів персо­нажів;
  • наявність подробиць у розповіді;
  • рівня розвитку логічного мислення дитини —
  • єдиний сюжет, яким пов’язані всі кар­тинки набору, ланцюжок послідовних подій, тобто дитина здатна до узагаль­нення;

відповіді на уточнювальні запитання на кшталт: «Чому сталося саме так?», «Як ти здогадався, що це так?», тобто дитина може встановити причинно- наслідкові зв’язки, указуючи на сусідні картинки.