Підвиноградівський ДНЗ

 





Батьківський лекторій

 

ГОТОВНІСТЬ ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ – НАША СПІЛЬНА ТУРБОТА

Мета:

Мета:

  • надати батькам інформацію про готов­ність дитини до успішного навчання в школі;
  • забезпечити активну участь і взаємодію дорослих між собою та з педагогами;
  • створити обстановку взаємодовіри та взаєморозуміння;
  • дати змогу батькам перейнятися пережи­ваннями дітей в очікуванні навчання в школі;
  • ознайомити членів родин із методами підтримки дитини в найважливіші моменти її життя;
  • познайомити батьків із майбутніми вчи­телями їхніх дітей;
  • дати можливість учителям у невимуше­ній обстановці познайомитися з членами ро­дин майбутніх учнів.

Матеріали: листоч­ки (хмаринки) для записів запитань, сподівань і вражень від зустрічі; плакат намальованого неба; графічне зображення школи, дитячих слідів із написами «Фізична готовність», «Психологічна готовність», «Педа­гогічна готовність»; плакат із 10 порадами для батьків про підготовку до 1 вересня в родині; відеозапис бесіди з дітьми старшої групи про школу.

                                                             Хід зустрічі

(На екрані — слайд-презентація «Почуйте серцем голос вашої дитини»)

Оголошення ведучою теми зустрічі.

Ведуча. (Марушка В.С.) Загадкове слово «школа» хвилює нас іще з раннього дитинства. Одні сприйма­ють школу як казкове місце, куди потрапляють старші діти, і вже там вони перетворюються на чарівників, котрі все вміють і все знають. Для інших — це заклад, куди мусить ходити стар­ший брат чи сестра, цілими днями трудяться над уроками (а ще за навчання постійно сва­рять батьки). Їм же, бідним, і погратися ніколи, так вважають найменші наші дошкільнята.

Ростуть діти. Змінюються і поглиблюються їхні знання та уявлення про школу. Прислухайтесь до суджень про школу наших шестирічок.

(Відеозапис розмови психолога з дітьми старшої групи.)

За статистикою існує дві протилежні думки про потребу спе­ціальної підготовки дітей до школи:

  1. Готувати дітей до школи потрібно. Йдучи до школи, вони повинні вміти читати, писати і рахувати.
  2. Не слід поспішати. Все прийде само по собі.

Як відшукати «золоту серединку» й допо­могти дитині підійти до навчання максимально підготовленою, але не відбити головного — ба­жання вчитися?

Важливо усвідомити: не потрібно заздале­гідь виконувати програму першого класу. Тре­ба створити умови для загального розвитку дитини!

Щоб успішно навчатися, потрібні сили (фі­зична готовність). Перевантаження першо­класника можна порівняти з перевантажен­нями космонавта. Чи вистачить у дитини сили щодня нести портфель, висидіти 30—35 хвилин на уроці й правильно тримати ручку?

І педагоги, й батьки часто недооцінюють роль сформованості навичок здорового спо­собу життя — фізичного аспекту розвитку ди­тини. А медики і психологи стверджують, що саме фізичний розвиток — запорука успішно­го навчання дитини в шкоді. Фізична готов­ність — це перший крок до школи. (Ведуча прикріплює біля макета школи «ди­тячий слід» із написом «Фізична готовність») Зараз деякі поради нам дасть наша медична сестра.

Виступ педагога (Білак Г.О.) (фізична готовність до школи)

Ведуча. Наступний крок — психологічна готовність дитини до навчання в школі. (При­кріплює «слід» із написом «Психологічна готов­ність»),

Психологи виділяють такі аспекти психо­логічної зрілості дитини: інтелектуальний, емоційно-вольовий, особистісний, соціальний. Про компоненти психологічної готовності до навчання в школі нам розповість практич­ний психолог.

Виступ психолога (Мешко Є.І.) (психологічна готовність до школи).

Виступ психолога розпочинається з вправи знайомства з присутніми батьками.

Вправа «Не хочу хвалитись, але…»

Батьки розповідають про себе по колу сло­вами: - Я, мама (тато)... (прізвище, ім'я дитини). Не хочу хвалитись, але моя… (ім'я дитини) вміє... у неї гарно виходить... тощо».

Гра «Дитина»

До гри запрошуються 10 учасників-батьків. Кожен із них обирає бейджик із написом:

  • надія;
  • родина;
  • увага;
  • дитячий садок;
  •  турбота;
  • здоров'я;
  • щастя;
  • інтереси;
  • здібності;
  • дитина.

Розповідь ведучого. (Протягуємо нитки від дитини до інших учасників із відповідним написом на бейджику.)

« В одній великій родині сталося диво — на­родилася дитина. Всі були щасливі й радісні. Приділяли їй багато уваги, турбувалися про неї. Дитина підросла й пішла до дитячого садочка. Родина цікавилась інтересами та здіб­ностями дитини. Малюк був здоровим та щасливим, і в маленькому серці завжди за­лишалася надія, що так буде завжди.

(Ведуча запитує, що відчувають батьки). Але настала криза, проблеми вийшли на перший план, і такої уваги й турботи, як ра­ніше, дитина вже не відчувала. (Розрізаємо нитки). Її інтересами та здібностями вже ніхто не цікавився. Дитина не почувалася так, як ра­ніше, — щасливою та здоровою. Але надія залишалася жити в маленькому серці. Малюк сподівався, що дорослі зміняться і знову роз­ділятимуть його радощі

(Ведуча запитує, що відчувають батьки). Раптом усі схаменулись і озирнулись, бо по­бачили та зрозуміли, що найдорожчий скарб родини — це дитина, вона — опора, радість і надія, яка завжди є у нашому серці. (Зв'язуємо нитки. Ведуча запитує, що відчувають батьки)

Вправа «Кольори»

Психолог. Хто ж, як не батьки найкраще знає своїх дітей.

Тому виконайте таке завдання: подумайте і скажіть, «який улюблений колір вашої дитини? Батьки називають колір своєї дитини. А для перевірки батькам роздаються кола з улюбле­ним кольором кожної дитини.

Інформаційне повідомлення «Готовність до школи»

Здавалося б, зовсім недавно ви мріяли про той час, коли ваша дитина піде до школи. І ось довгоочікуваний день усе ближче й ближче. З ним у кожного з нас пов'язані світлі та хвилюючі спогади, адже в пам'яті надовго закарбовується та мить, коли вперше пере­ступаєш поріг школи.

Батьки завжди хвилюються, як вчитиметься дитина, чи стане цей період у житті сім'ї радісним і щасливим, чи виникнуть якісь труднощі. Все це залежить від підготовки дитини та її сім’ї до нових умов. Тому завжди на першому плані стоїть психологічна готовність дитини до на­вчання у школі.

Часто запитують: а хто ж має здійснювати цю підготовку — батьки, сім'я чи вихователі дитячого садочка? Досвід показує, що ніякий дитячий заклад не може повністю замінити сім'ю, сімейне виховання. У дитячому садочку дітям прищеплюють багато корисних навичок, але якщо заняттями дитини не цікавляться в сім’ї, не дають їм належного значення, не заохочують до старанності, дитина теж по­чинає ставитися до них недбало, не прагне працювати краще, виправляти свої помилки, долати труднощі.

Підготувати дитину до школи - це не тільки навчити її читати, рахувати та писати, не тільки придбати в магазині необхідні шкільні речі. По­трібно ще й психологічно підготувати дитину до навчання, що передбачає певний рівень роз­витку інтелектуальної, емоційної, соціальної, вольової сфер дитини.

Саме особистісна та соціальна готов­ність дитини до навчання у школі означає адекватність її поведінки у соціальному се­редовищі, мати відповідні навички комуніка­ції, бути відповідальною, наполегливою, від­стоювати власні позиції, приймати рішення, орієнтуватись у просторі та часі, виявляти то­лерантність.

 Емоційна готовність. Шестирічна дитина дуже емоційна. Почуття панують над усім її життям, додаючи йому особливого за­барвлення, Коли близькі дорослі люблять дитину, добре ставляться до неї, визнають її права, вона отримує емоційне задово­лення — почуття впевненості, захищеності. В цих умовах розвивається життєрадісна, фі­зично та психічно активна дитина. Емоційне благополуччя сприяє нормальному розвит­ку дитини. Саме в умовах взаємної любові в сім’ї дитина починає вчитися любові сама. Почуття любові, ніжності до близьких людей, насамперед до батьків, братів, сестер, дідусів і бабусь, формує дитину як психологічно здо­рову особистість.

 Серйозної уваги вимагає формування вольової готовності майбутнього першо­класника. Адже його чекає напружена праця, він має робити не тільки те, що йому хочеть­ся, а й те, що від нього вимагатимуть учитель, школа, А це непросто. Дитина мусить доклас­ти великих зусиль, аби навчитися керувати своєю поведінкою, своєю розумовою діяльністю, увагою, мисленням, пам'яттю, а також оцінити результат своєї вольової дії (доводити справу до кінця, виконувати доручення, пра­вильно ставитися до критики, поводитись у колективі, як удома).

Інтелектуальна готовність. Над­звичайно важливо, аби ще до школи ди­тина була інтелектуально розвиненою. Дитина повинна вміти порівнювати, ана­лізувати, узагальнювати, логічно мислити, запам'ятовувати, робити самостійно виснов­ки, мати багатий словниковий запас слів, розширений кругозір, володіти конкретними знаннями про живу і неживу природу, про людей та їх працю.

Ігротека «Азбука для батьків»

Ведуча. Дорогі батьки! Ви — перші вчителі своїм дітям і тому мусите сприяти розвитку їхніх психічних процесів: пам'яті, уваги, мислення, уяви, сприймання. Сподіваємося, що цей прак­тикум буде корисний і дозволить забезпечити хороше підґрунтя для успішного навчання ва­ших дітей. (Батьки беруть участь в іграх замість дітей.)

Гра «Універсальний магазин»

Мета: формувати вміння узагальнювати, класифікувати предмети.

Матеріали: картинки із зображенням пред­метів груп або реальні предмети: овочі, фрукти, одяг, посуд, фрукти, овочі тощо.

Ведуча. До універмагу привезли багато то­вару, але не встигли його посортувати. Маму, котра виконує роль продавця, чекає важка робота — розкласти товари у відділах. В один відділ мають потрапити товари, які під­ходять один до одного так, щоб їх можна було назвати одним словом, тобто класифікувати.

Гра «Що змінилося?»

Мета: розвивати образну пам'ять.

Матеріали: картки або реальні предмети.

На столі розкладено 10 предметів, які не­можливо згрупувати: гребінець, кубик, книжка, значок, лялька, машинка, ложка тощо.

Ведуча. Пропонуємо вам уважно подиви­тися на предмети протягом і запам'ятати, що де лежить. (Потім міняємо 3-4 предмети місцями і просимо батьків знайти зміну).

Гра «Що було раніше?»

Мета: розвивати логічне мислення, вміння аналізувати послідовність подій, зв'язне мов­лення.

Матеріали: картки з епізодами малюнків.

Ведуча. Пропонуємо вам роздивитися сюжетні малюнки, намальовані художником. Який із малюнків намалю­вали раніше, а який пізніше?

Гра «Чим схожі і відмінні предмети?»

Мета: розвивати логічне мислення.

Матеріали: картки з предметами.

Ведуча. Пропонуємо вам картки, на яких зо­бражено по два предмети. Завдання: назвати схожість і відмінність цих предметів.

Гра «Домалюй відсутній предмет»

Мета: розвивати увагу; учити учас­ників систематизувати, встановлювати зако­номірність.

Матеріали: картки з таблицями.

Ведуча.  Розгляньте таблиці з малюнками і намалюйте відсутній предмет.

Гра «Вчимося міркувати»

Мета: вчити знаходити протилежне за зміс­том; розвивати логічне мислення; вчити міркувати.

Ведуча:

  • Якщо стілець низький, то стіл...
  • Якщо літо тепле, то зима...
  • Якщо лимон кислий, то цукор...
  • Якщо вранці ми снідаємо, то ввечері...
  • Якщо ми дивимось очима, то пишемо... (ускладнюємо завдання).
  • Якщо дерево вище, ніж пеньок, то пеньок…. нижчий, ніж дерево,
  • Якщо річка ширша, ніж струмок, то стру­мок… вужчий, ніж річка.
  • Якщо камінь важчий, ніж вата, то вата… лег­ша, ніж камінь.
  • Якщо ніч темніша за день, то день… світлі­ший за ніч.
  • Якщо черепаха повільніша, ніж заєць, то заєць… швидший, ніж черепаха.

Тест для батьків «Сформованість вольо­вих навичок для навчання у школі»

Тест для батьків «Сформованість вольо­вих навичок для навчання у школі»

1.Чи достатньо сформовані у дитини гігіє­нічні навички (чистить зуби вранці, миє руки перед їжею)?

а)           робить завжди сама, без нагадування;

б)робить завжди, але інколи треба нагадувати;

в)           без спеціального нагадування не робить.

2.Чи допомагає дитина вдома по господарству (миє посуд, прибирає постіль, накриває на стіл)?

а)           робить постійно;     б)          робить часто;        в) робить дуже рідко.

3.Чи є в дитини стійкі навички самообслу­говування (приготувати бутерброд, одягнутися відповідно до погоди, зав'язати шарф)?

а)           є достатньою мірою;          б)          є деякі;                  в)  немає.

4.Чи вміє дитина утримувати увагу досить довго (15—20 хвилин) на самоті (під час читан­ня вголос, малювання, гри)?

а)           дуже часто;   б)         зрідка;        в) не вміє.

5.Чи здатна дитина керувати своїми бажаннями (не їсть перед їжею цукерок, хоча вони їй доступні; не вередує, коли старші їй щось заборонили)?

а)           вміє достатньо;        б)          здатна лише зрідка;         в)  не здатна.

6.Чи вміє дитина поводитися за столом (пра­вильно сидить, охайно їсть)?

а)           як правило, вміє;     б)          уміє, але робить це не завжди;   в) не вміє.

 

7.Чи є в дитини більш-менш стійкі інтереси: слухання музики, малювання, заняття мовами, конструювання, ліплення з пластиліну?

а) є досить стійкі інтереси;          б)    інтереси є, але весь час змінюються;          в)       наявних інтересів немає

8.Чи вміє дитина поводитися у товаристві (не перебиває старших, без нагадування віта­ється, прощається, дякує)?

а)               вміє;               б)              уміє, але інколи їй доводиться нагадувати;            в)       не вміє,

9.Чи дотримується дитина певного режиму дня (часу прогулянки, прийому їжі)?

а)      як правило, так;                 б)              узагалі дотримується, але інколи й по­рушує;          в)         ні, не дотримується.

10.Якщо дитина запитує, чи завжди вона вислуховує відповіді?

а) як правило, з цікавістю вислуховує по­яснення;

б) інколи відповідей на запитання не слухає, відволікається;

в) інколи запитує просто так, не потребуючи відповіді,

11.Чи прибирає дитина за собою іграшки після гри, альбом після малювання, книжки і зошити після читання, письма?

а) завжди прибирає;       б) прибирає після нагадування;        в) не прибирає.

 

 

Ведуча.  Легенда «Хто найкращий майстер на землі»

  Це було дуже давно. В одному селі в Україні дівчата і жінки вирішили показати свою май­стерність. Домовилися, що в неділю всі при­йдуть на сільський майдан, і кожна принесе найкраще, що вона зробила своїми руками: вишитий рушник, мереживо, скатертину, одяг.

  У призначений день усі дівчата й жінки прийшли на майдан, принесли безліч цікавих речей. У старших людей, які мали назвати най­кращих майстринь, очі розбігалися. Дружини й дочки багатіїв принесли вишиті золотом покривала, тонкі мережані фіранки, на яких були вив'язані дивовижні птахи. Але пере­можницею стала Марина, дружина бідняка. Вона не принесла ні вишитого рушника, ні мережив, хоча все це чудово вміла робити. Вона привела п'ятирічного сина Петруся. А хлопчик приніс жай­воронка, якого сам вирізав із дерева. Приклав жайворонка до губ, і той защебетав, як живий. Усі завмерли, зачаровані піснею, ніхто не пово­рухнувся. і раптом у блакитному небі заспівав живий жайворонок, якого привабив спів із землі.

Ведуча. Є ще один крок готовності дитини до школи — педагогічна готовність. (Прикріплює до попередніх слідів ще один із написом «Педагогічна готовність».)

Виступ методиста ДНЗ (Сасин О.С.)

Виступи завідувачки ДНЗ (Данкович Н.А.)

Виступ психолога

Швидко промайне квітень та травень, за ним літні мі­сяці, і настане довгождане 1 вересня. Хочу по­радити: щоб цей день дійсно став пам'ятним і щасливим для вашої дитини, обов'язково поводьтеся відповідно до запропонованих правил.

Пам'ятка для батьків

  • Вранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчо­рашні прорахунку не говоріть образливі слова.
  • Не підганяйте дитину, розрахувати час — це ваш обов'язок, якщо ж ви із цим не впора­лись — дитина не винна.
  • Нехай дитина не йде до школи без сні­данку: там вона багато працює, витрачає сили.
  • Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів.
  • Забудьте фразу: «Що ти сьогодні отри­мав?». Зустрічайте дитину спокійно, не ставте їй тисячу запитань, дайте розслабитися.
  • Якщо дитина замкнулася, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай за­спокоїться, тоді вона сама все розкаже.
  • Зауваження вчителя вислуховуйте не в присутності дитини. Вислухавши, не сваріться. Говоріть із дитиною спокійно.
  • Після школи дитина повинна 2—3 години відпочити. Найоптимальніший час для вико­нання завдань — із 15 до 17 години.
  • Не можна виконувати завдання без пере­рви. Через кожні 15—20 хв треба відпочивати 10—15xв.
  • Під час виконання завдань не стійте над дитиною, дайте їй попрацювати самостійно. А коли буде потрібна ваша допомога, то без крику, вживаючи слова «ти все вмієш», «давай поміркуємо разом», «згадай, як пояснював учи­тель», допоможіть дитині.
  • При спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей: «Якщо ти будеш добре вчитися, то...».
  • Протягом дня знайдіть півгодини для спіл­кування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль і радощі.
  • У сім’ї має бути єдина тактика спілку­вання дорослих із дитиною. Коли щось не ви­ходить, порадьтесь із психологом, з учителем. Важливо почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
  • Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини.
  • Знайте, що діти люблять казки, пісні, ла­гідні слова (особливо перед сном). Не лінуйтеся зробити це для них.

Вправа «Мої враження»

Психолог. Наша зустріч наближається до кінця. Нам дуже хочеться знати, чи знайшли ви відповіді на свої запитання, чи здійснилися ваші сподівання. На хмаринках, які лежать на столах, напишіть свої враження від зустрічі і прикріпіть на голубе, безхмарне небо. Ми проаналізуємо їх і, якщо буде потреба, дамо відповіді в індивіду­альному порядку або в батьківських куточках. (Присутні пишуть про свої враження і при­кріплюють записи на плакат намальованого неба.)

Слова-побажання батькам

Психолог. Пам'ятайте, що дитина — це дзер­кало життя своїх батьків. Як у краплі води від­бивається сонце, так і в дітях відображається духовне багатство мами й тата.

Робіть усе, щоб дитинство та майбутнє ваших дітей було прекрасним. Любові, взаєморозумін­ня, успіхів, щастя вам і вашим дітям!

 

 

 

 

ПОГРАЙСЯ ЗІ МНОЮ, МАМО!

Мабуть, ніхто із сучасних батьків не сумнівається у важливості для дитини гри, особливо якщо йдеться про дошкільників. Гра необхідна для розвитку дитини, як повітря для життя. Дитина, котра не вміє і не любить гратися, завжди дивує звичайних людей і змушує задуматися педагогів та психологів.

Гра — це «праця дітей», тільки у грі та завдяки грі розвивається фантазія дитини, її інтелект, естетичні почуття, комунікативні навички, мовлення, логі­ка. А головне — поринаючи у гру, діти почуваються щасливими.^Подина, котра одержала в дитинстві безцінний досвід гри, ставши дорослою, прагне до такої роботи і діяльності, яка дозволяє їй знову і знову пережити відчуття щастя, само­поваги, задоволення).

Мами, які граються і не граються

Кожна мама певною мірою — тренер. Добре, якщо батьки не лише граються, але ще й одержують від цього задово­лення. Адже дітей не обдуриш: вони пре­красно розуміють, коли батьки роблять щось від душі, з любов'ю, а коли «тому, що потрібно розвивати дитину».

Коли дитина просить: «Мамо, пограй­ся зі мною»,—у перекладі з дитячої мови на дорослу це часто означає: «Покажи, що ти мене любиш! Покажи зараз, а не тоді, коли перемиєш весь посуд і прибе­реш будинок, а ще поговориш з усіма тіт­ками на світі по телефону або Інтернету. Люби мене зараз, коли мені це дуже-дуже потрібно. Грайся зі мною. Я росту. Дитя­ча хвилина дорівнює дорослим рокам». Такий багатослівний вийшов переклад для дорослих. Завжди є вибір: ідеальний порядок удома чи прекрасні хвилини взаємного щастя, коли ви бачите щас­ливу посмішку своєї дитини. Вибирайте, що важливіше...

Ще про матусь...

У мене є жартівлива класифікація мамів за їхніми здатностями гратися. Почнемо з того, що є мами, які зовсім не вміють гратися: або в дитинстві з ними ніхто не грався, або вони надто

серйозно ставилися до навчання — не до гри було.

Є мами-вчителі, котрі граються тільки в розвивальні «розумні» ігри, причому тільки за правилами: крок ліворуч або праворуч від правил карається. А яка користь від гри, якщо це не гра, а дресирування?

Є мами надто охайні, котрі жахаються, по­бачивши в руках у дитини фарби або, не дай Боже, пластилін. Ой, наші нові меблі! Ой, до­рогий ремонт! Ой, безцінні килими!

Колись мені довелося спілкуватися з ма­мою чарівних дівчаток-близнючок, які були одна до однієї досить агресивні. Дуже до­рогі меблі в дитячій кімнаті. Ідеальний по­рядок. Чотири (!) няньки. Купа електронних звукових іграшок та іграшок, що рухаються, і... жодного шматочка пластиліну. Пальчикові фарби — не доведи Боже! У нас килим білий, меблі нові... А куди ж дітям спрямовувати свою енергію? Кусати одна одну, якщо немає ці­кавішого. Гра, як ліки від агресії, мамі не пі­дійшла, їй хотілося якихось таблеток, «щоб усе виправити». «Ви що, як це я буду з ними ліпити, а манікюр? У них же є няньки! Колис­кові? У мене немає ні голосу, ні слуху. Я взагалі не знаю таких пісень!». Класика жанру: бідні діти багатих батьків!

Ще є повна протилежність «учителькам» — мами-«діти» — вони готові гратися у все і скрізь, навіть якщо дитині набридло. Заради справедливості треба сказати, що в категорію «дітей» частіше потрапляють... татусі. Татусь із задоволенням грається дитячою залізницею або не може відірватися від комп'ютерної гри, купленої для сина. Дитина нудьгує чи пхикає поруч.

Ще бувають занадто строгі та «правильні» мами — в них усе за правилами. їхні улюблені слова: «Не бреши», «Треба вміти програвати», «Скажи "спасибі"», «Скажи не "пока", а "до поба­чення"», «Ми граємося сьогодні рівно 5 хвилин і 32 секунди».

Є мами тривожні, похмурі, байдужі, за­надто захоплені, замучені тощо. А тепер най­важливіше: всередині кожної нормальної мами є потроху всього цього добра — і байдужості, й агресії, і педантичності.

Головне у грі з дитиною — не переграти, бути природною, пам'ятати про свою внутріш­ню дитину, звертатися за порадою до влас­ного дитячого досвіду: з якою мамою вам у дитинстві хотілося б гратися. Поводьтеся по-дорослому, а задоволення одержуйте, наче діти.

У що гратися?

Дитячих ігор дуже багато. Згадайте, у що ви грали в дитинстві. Ми грали у вибивного, у схованки, в камінчики, будували «халабуди», грали в кольори, наприклад: голубий колір — чим пахне, який на смак, на дотик, яка в нього музика, як він танцює, співає, який у нього голос тощо. Чудово, якщо ваша дитина сама вигадує гру. До речі, настільні ігри набагато цікавіше робити самим. Маленька таємниця: іноді про­цес виготовлення гри ще цікавіший і веселіший, ніж сама гра. А гра — найсерйозніше з усіх не­серйозних занять на світі.

Гра «Яблуко»

Можна погратися, а потім з'їсти. Спочатку загадайте дитині загадку.

Саме з кулачок,

Червоний бочок.

Торкнеш пальчиком — гладеньке,

А відкусиш — солоденьке.

Вгадали?

Якщо малюк не вгадав, дайте йому в руки «чарівний мішечок» з яблучком: нехай пальчи­ки підкажуть відгадку. Тепер дістаємо яблуко з мішечка. Розглядаємо його уважно-уважно. Що побачили очі? (Яблуко червоне, кругле, гар­не, велике або маленьке тощо А тепер понюхаємо яблуко. Що розповість носик? (Яблуко ароматне, запашне, свіже, пахне літом...)

Покладемо яблуко на долоньки, заплющимо очі й потихеньку ще раз обмацаємо яблуко. Що розкажуть пальчики? (Гладеньке, тверде, прохолодне, приемне.)

А що розкажуть про яблуко вушка? Потря­сіть яблучко біля вуха дитини. У дуже спілих і великих плодах чутно, як одне об одне сту­кає насіннячко. Ви раніше цього не помічали? А якщо соковите і м'яке яблуко міцно-міц­но стиснути руками, з'являється особливий звук.

А тепер — смачне завдання. Із задоволен­ням розріжемо яблучко. Покажіть маляті, яке всередині насіннячко, якого воно кольору — біле, коричневе чи чорне. Покладіть шмато­чок яблучка в рот собі й маляті: не кваптеся швидко його розжувати і проковтнути. Не­хай шматочок яблука полежить у роті. Не по­спішайте: яблуко потихеньку розкриє свій дивний смак. Повільно розжовуйте яблуко. Яке воно? (Хрустке, смачне, солодке, стигле, соковите.)

Ось така гра. А скільки нових слів дізнається ваша дитина! На жаль, сучасна мова стає все більше сухою, казенною, недбалою. А це ж таке багатство — гарна, мелодійна і правильна мова.

Батьківські запитання

З якими запитаннями стосовно гри найчасті­ше звертаються батьки до дитячого психолога?

Я дуже люблю батьківські запитання, особ­ливо ті, які часто називають «нестандартні». Так і го­ворять: «У мене до вас нестандартне запитання». Такі запитання — це здорово! По-перше, це свід­чення про довіру до психолога: «Сміятися з мене не буде». По-друге, «таке запитання» повне любові й турботи, щирого бажання зробити все правильно. По-третє, свідчить про внутрішню зрілість батьків.

Матусі запитують: «Як гратися з немовлям?», «А з підлітком?», «Що робити, якщо дитина не хоче грати в розвивальні ігри, а їй подоба­ється пісок?», «Чи можна дошкільникові грати в комп'ютерні ігри?», «А якщо він грається-гра ється, а потім сидить і дивиться в одну точку?», «Мій хлопчик любить гратися ляльками, а не ма­шинками. Це патологія?», «Дочка дивиться той самий мультик, ніяких інших не хоче. Що нам робити?», «З ванни не витягти: годинами си­дів би у воді і грався б гумовими іграшками», «У ванну не затягнеш: із задоволенням дивить­ся, як тато грається з корабликами, а посадити себе у воду не дає — такий крик здіймає, що пе­ред сусідами соромно!».

Звичайно, я не зможу відповісти на всі за­питання. Я можу зробити більше: дати корисні адреси.

Де про це почитати?

Рекомендую таку літературу:

  1. Джеки Силберг. 125 развивающих игр для детей от 1 до 3 лет.
  2. Джеки Силберг. 300 трехминутных разви­вающих игр для детей от 2 до 5 лет.
  3. Клаус Фопель. Чтобы дети были счастливы. Психологические игры и упражнения для детей школьного возраста.
  4. Кашапов Раиль. Практическая психология для родителей, или Педагогика взаимности.

 

Ігрова діяльність для дітей п’ятого року життя

 

П'ятий рік життя – це період розвитку дитини позначений суттєви­ми змінами в її характері, діяльності, перебігу психічних процесів, стосунках з оточенням тощо. Дитина розвивається, стає фізично витривалішою, що стимулює розвиток витривалості психологічної. Знижується втомлюваність, фон настрою вирівнюється, стає стабільнішим, менше схильним до перепадів У цей період великого розвитку набуває пізнавальна потреба дитини, тобто вона захоплюється навколишнім світом та цікавиться всіма його зв’язками та відношеннями. Дитина починає фокусувати увагу на різних предметах з його діями, помічати їх причини та наслідки, вона зацікавлюється взаємодією предметів у навколишньому світі, наприклад, «Що це за дерево, де воно росте, чому воно  росте і як воно буде рости» у неї виникають запитання: «Чому?», «Наві­що?», «Звідки?», «Як це відбулося?» тощо. Саме тому дитину п'ятого року життя часто називають «чомучкою».

Особлива роль дорослого у цей період розвитку дитини — пра­вильно реагувати на її «Чому?». Щоб стимулювати дитину до само­стійного пошуку відповіді, дорослому варто давати розгорнуті, сер­йозні, вдумливі, правдиві відповіді. У таких відповідях дитина має відчувати значущість своїх запитань, а дорослий — проявляти по­зитивне ставлення до інтересів дитини.

На п'ятому році життя сюжетно-рольова гра залишається провідним видом діяльності дитини  - вона є для дитини реальним життям, і ні перегляд мультфільмів, ні комп’ютерні ігри не можуть замінити її для повноцінного розвитку особистості дитини. Під час гри дитина від­творює не лише світ дорослих, а й взаємини між ними. Дитина  не лише спостерігає, вона прагне до активної взаємодії з навколишнім середовищем. Світ, який відкрив свої таємниці, пробуджує в неї безліч запитань, бажання пізнати більше. Задовольнити дитячу допитливість, залучити її до активного пізнання довколишнього світу допоможе гра -  це провідний вид діяльності дошкільника, який має багатогранний вплив на психічний розвиток дитини. Гра – це як перехід з дитячого віртуального світу в реальне життя, і це робимо ми в садочку, і ви вдома, тільки  не завжди задумуючись над цим. Наприклад ігри з ігровим матеріалом «Посуд», «Транспорт», «Одяг» «Комп’ютер». Якщо дитина кличе вас погратися з нею, не завжди відмовляйте, бо в цих іграх ви навчаєте її багато чого цікавому і їй потрібному в майбутньому.

Видатний психолог Л.Виготський під­креслив, що під час до­шкільної гри формуються всі компоненти особистості дитини, відбувають­ся значні зміни в психіці, готується перехід до нової, вищої стадії розвитку. У грі виразно проявляються особливості мислення й фан­тазії дитини, її емоційність, активність, роз­вивається творчість, потреба у спілкуванні. Без гри немає повноцінного естетичного й вольового розвитку дитини, без гри немає виховання особистості.

Гра— це серйозна справа й для самої дитини. Гра — це фантастичий світ, звільнений від деспоту дорослих, світ відкриття бажань, світ реалізації нереалізованого.

Що дорослий бачить з гри дітей?

Гра дітей – це дзеркало суспільства в якому перебуває дитина, тобто  життя в  сім’ї, в колективі однолітків, у відносинах із друзями, у відносинах із вихователем. Це все відображається у сюжеті і правилах гри, у взаєминах дітей один із одним, у їхніх діях, вчинках, розмовах, репліках, праці, стосунках. Дитина у грі відтворює точку зору різних людей, вступає з дітьми у різні стосунки (мама й дитина, чоловік та жінка, вихователь і дитина, покупець і продавець, лікар і паціент і т.д.), які відображають реальну взаємодію дорослих. Ще  діти середнього віку люблять  вводити у сої ігри сюжети та героїв з улюблених казок  та кінофільмів, з чого видно що дитина дивиться вдома: які мультфільми та фільми.

Що з гри бере для себе дитина?

 Для дитини гра — це засіб самореалізації й самовираження. Вона дозволяє їй вийти за рамки обмеженого світу й побудувати свій власний світ. Гра дозволяє дитині зупини­ти мить, повторити й прожити її ще багато разів. Наприклад, дитина їздила з батьками на відпочинок, тепер ця приємна подія може постійно повторюватися в грі. Гра допомагає дитині не тільки одержати задоволення від «повторення» приємних подій, але й поз­бутися неприємних переживань, відчуттів незадоволення, якщо щось їй не вдалось у житті, у грі дитина ще раз переграє ці епозиди з життя, так щоб дійти до позитивного результату.

Розвивальне значення гри різноманітне: дитина пізнає навколишній світ, розвива­ються її мислення, почуття, воля, формують­ся взаємини з ровесниками, відбувається становлення самооцінки й самосвідомості. У грі діти знайомляться з діями й стосунка­ми дорослих.  В ігровій ситуації дитина починає використовувати предметні (кубики замість мебелі, стілець замість автомобіля) і рольові заміщення. Граючись, ди­тина оволодіває вмінням аналізувати, уза­гальнювати, запам'ятовувати та пригадувати необхідне в даний момент.

Великий вплив на поведінку дитини має ігровий образ. Створюючи той чи інший образ, дитина вірить тому, що створює. Роль, яку виконує дитина у грі, виховує в неї по­чуття відповідальності, прагнення довести почате до кінця. Якщо вона кине доручену їй роль або буде виконувати її погано, то гра розпадеться, стане нецікавою... На наступний раз таку дитину товариші можуть не прийняти у гру.

Розігруючи роль, дитина наслідує не тільки ту чи іншу людину, але її ставлення до  людей, до обов'язків, почуттів, переживань. Що сильніше вона захоплена роллю, то кра­ще може керувати своїми вчинками: моря­ки слухають свого капітана, вчать новачків допомагати один одному. Захоплюючись сміливістю й мужністю своїх героїв льотчиків, моряків, дитина сама намагається бути сміливою, ор­ганізованою. Граючись, різка дитина стає м'якою, ласкавою, чуйною, турботливою, доброю, і навпаки несміливій, боязкій дитині можна спробувати дати роль відважних, впевнених героїв.

За допомогою гри дитина готується до майбутньої дорослої діяльності, у своїй уяві оволодіває професією. У грі дитина не просто льотчик чи будівель­ник, вона подорожує на килимі-літаку, будує великі замки, вона може це все. Ось тут непо­мітно для дитини здійснюється в ній велика робота — зміна самої себе: засвоєння нових пластів життя; тренування пам'яті, мислення, уяви, отримання нових знань про взаємини людей, про природу. Виконуючи ту чи іншу роль, вона нібито готує себе до майбутнього, до життя дорослих. Можна сказати, що фан­тазія для дитини — це «машина часу», вона дає їй велику можливість пожити тим життям, яке буде в неї через декілька років.

Ми, дорослі, часто забуваємо, що світ ди­тини відрізняється від нашого: а гра — спосіб пізнання реальності, моделювання взаємин із оточенням, й тут дуже важливо, які іграш­ки дитина отримує, в які ігри грається. Не розкішна дорога іграшка потрібна дитині, а така, що розвиває розум і уяву, підштовхує до творчості. Іграшка повинна бути такою, щоб із нею можна було активно діяти, наприклад, одягати й роздягати ляльку, рухати потяги й вантажівки, перевозити на них людей і вантаж. Чим більше іграшка дає можливості для різних дій і комбінацій, тим вона цікавіша для дитини й тим більше її виховне значення. Іграшка повинна бути привабливою, краси­вою, але простою. Естетичне оформлення її визначається змістом, призначенням, ма­теріалом. Іграшка не повинна бути небезпеч­ною для дитини.

Серед іграшок особливе місце займає лялька. Лялька для дитини — не предмет, не річ, а особистість, дитина переносить на неї те виховання, яке отримує сама. Ляль­ка своєрідний представник людини в грі, її треба берегти, розвивати з нею цікаву гру. Лялька — образ людини. Ігри з ляльками можуть бути своєрідною школою виховання почуттів, естетичного смаку.

Хочу звернути вашу увагу на ігри з  піском і водою та ігри з фарбами (піскотерапія та арттерпія). Пісок «заземлює» негативну психічну енергію, відбувається гармонізація психоемоційного стану дитини. Заняття та ігри піднімають настрій у дітей, викликають емоції радості, спонукають до діяльності. Діти стають більш впевненими і здатними долати життєві трудощі.  Пісоцчниця – це середовище для спілкування дитини з самим собою та символами реального світу, а робота з фарбами – це заспокоєння внутрішнього світу дитини, її емоційного стану.